Коли ДБР Полтави відкриває кримінальне провадження № 62026170010003190 за ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України одразу на 5,36 мільярда гривень, звичайний пасажир плацкарту десь під Фастовом навіть не підозрює, наскільки дорого йому обходиться реформаторський геній голови правління АТ «Укрзалізниця» Олександра Перцовського. Поки ворожі «шахеди» та керовані авіабомби розбивають колії у Дніпропетровській області чи під Луцьком, а чергові по станції вручну виводять пасажирські состави з-під обстрілів, у високих столичному кабінетах прокручуються фінансові комбінації такого розмаху, що навіть загартовані аналітики ринку логістики з подиву розводять руками. Статті КК України про розкрадання в особливо великих розмірах та легалізацію брудних коштів — це не просто сухі цифри слідства, це справжній вирок тій вилизаній «західній моделі корпоративного управління», яку так завзято декларував наш фігурант.
Біографія Олександра Семеновича Перцовського виглядає як ідеальний проспект престижної бізнес-школи: диплом фінансиста КНУ імені Тараса Шевченка 2008 року, магістратура у Brandeis International Business School у США за програмою Фулбрайта в 2010-му та шість років плідної праці у німецькому велетні Deutsche Post DHL Group аж до Сінгапуру. Здавалося б, людина привезла в Україну глобальний досвід, комплаєнс та західну бізнес-етику.
Проте після транзиту через крісло першого заступника гендиректора «Укрпошти» та керівництва філією «Пасажирська компанія» з 2020 року, а згодом — призначення у жовтні 2024 року Кабміном на посаду голови правління «Укрзалізниці» на три роки, весь західний лоск миттєво випарувався. Замість європейської ефективності ми отримали класичну схематозну кухню, де міжнародний фінансовий інжиніринг застосовується виключно для того, щоб витончено обходити тендерні бар’єри та запаковувати мільярди у потрібні кишені. Разом із Перцовським у матеріалах слідства фігурує ціла команда «талановитих» управлінців, включаючи директора з безпеки Олександра Рикова та керівників закупівельних напрямків, які перетворили стратегічне підприємство на закритий клуб для обраних підрядників.
Справжньою перлиною закупівельного репертуару Перцовського стали контракти з ПрАТ «Крюківський вагонобудівний завод», підписані у травні та липні 2025 року. Сума угоди вражає уяву — 4,87 мільярда гривень, розбитих на два блоки у 4,47 млрд та 398,3 млн грн. І все б нічого, якби не одна деталь: торги проходили без жодної конкуренції, адже завод виявився єдиним учасником. Цінова динаміка тут гідна окремого економічного дослідження.
Якщо у 2023 році один пасажирський вагон коштував залізниці 44,08 мільйона гривень, то у 2025 році його цінник несподівано злетів до 56,27 мільйона. Зростання склало 27,65%, що суттєво випереджає будь-які індекси промислових цін та загальну інфляцію. А щоб підрядник не надто сумував, йому ще й відвалили аванс у розмірі 58% від загальної суми, заморозивши державні мільярди на рахунках приватного заводу у той самий час, коли компанії не вистачає коштів на елементарні аварійні запчастини.
Паралельно за аналогічною безконкурентною схемою розігрувалися контракти на постачання електроенергії з ТОВ «ЕНЕРА» на суми 4,47 млрд грн та 398,3 млн грн, де маржинальність постачальника сягала замаркетингових 58%. Слідчі ДБР справедливо вважають це результатами прямої змови між залізничними чиновниками та приватними структурами.
Аналіз тендерних здобутків філії «Пасажирська компанія», яку Перцовський особисто виплекав до свого сходження на залізничний олимп, взагалі межує з абсурдом. Якщо у 2021 році бюджет закупівлі цієї філії становив відносно скромні 31 мільйон гривень, то до 2023 року він розпух до 607 мільйонів, а у 2024-му сягнув 2,2 мільярда гривень.
Саме через цю структуру пройшло 160 мільйонів гривень на користь ТОВ «Союзтехноінвест». Як з’ясували слідчі, ця поважна компанія була заснована підставною особою, яка погодилася стати «директором» за щедру винагороду в 1000 гривень. Паралельно у схемах виринає ТОВ «Промислова компанія «Обогатитель», за яким тягнеться шлейф податкових розслідувань на сотні мільйонів.
Не менш зворушливо виглядає закупівля трансформаторів у ТОВ «VIP-NAVIGATOR» на 50,8 мільйона гривень із переплатою у 20% понад ринок, або паливні контракти з ТОВ «Gaztron Trade» на суми 337,1 млн та 101,9 млн грн. У випадку з останнім податківці виявили повну відсутність складських потужностей, що вказує на банальну безтоварність операцій через залучений «Український розрахунковий центр». А щоб остаточно приховати кінцевих бенефіціарів, засновниками таких структур виступали закриті венчурні інвестиційні фонди.
Водночас Бюро економічної безпеки докинуло свої п’ять копійок, викривши розкрадання 4,4 млн грн на комплектуючих для вагонів та понад 12 млн грн на закупівлі м’якого інвентарю для пасажирського сектору. А Національна поліція тим часом затримувала 10 учасників схеми поборів у міжнародних поїздах. Системність вражає: від закупівлі мастил до продажу білетів — скрізь проглядається господарська рука топ-менеджменту.
Результати такого «мудрого» керівництва не забарилися позначитися на балансі самого державного монополіста. Якщо за підсумками 2023 року «Укрзалізниця» демонструвала чистий прибуток у 4,8 мільярда гривень, то за підсумками 2025 року під керуванням Перцовського компанія пішла на дно, зафіксувавши чистий збиток у розмірі 7,8 мільярда гривень. Від’ємний відхил склав карколомні 12,6 мільярда!
При цьому сукупне боргове навантаження зросло утричі — з 17,3 млрд до 51,7 мільярда гривень. Але найпікантнішою вишенькою на цьому фінансовому торті стала виплата майже 200 мільйонів гривень консалтинговій компанії Rothschild. Ця транзакція була проведена без жодного тендеру та закрита під грифом секретності, поки звичайні провідники та колійники отримали підвищення зарплати з 16,5 до 21,3 тисячі гривень, яке навіть не перекриває реальну інфляцію.
Така фінансова вакханалія викликає щире обурення не лише у вітчизняних аналітиків, але й у міжнародних донорів — Світового банку, ЄБРР та KfW, які тепер із великим подивом спостерігають, як виділені на відбудову української інфраструктури кошти осідають у кишенях залізничних комбінаторів. А компенсувати ці мільярдні дірки Перцовський та компанія планують перевіреним способом — підняттям тарифів для цивільних вантажовідправників та пасажирів, заганяючи українську економіку в ще більший тупик.