На вулиці Жулянській у Києві ревуть бензопили, а паркан підходить упритул до вікових дубів. Мабуть, місцеві жителі мали б зрадіти: влада будує дублюючу теплотрасу, щоб узимку квартири не замерзли. Але якщо придивитися до документів, то за 540 мільйонами гривень з міського бюджету ховається звичайна інфраструктурна підкладка під тотальну забудову майже 9 гектарів лісу. Замість затишного парку біля котельні «Теремки» виростуть 15 бетонних свічок на 26 поверхів. Усе це робиться за випробуваною роками схемою, де комунальні підприємства працюють прокладками для приватного бізнесу, а ключові гравці будівельного ринку спокійно ділять мільярди.
Схема на мільярди під вивіскою житла для АТОвців
Земля між вулицями Жулянською та Чабанівською — це дві ділянки з кадастровими номерами 8000000000:79:483:0021 та 8000000000:79:483:0023 загальною площею 8,85 гектара. За оцінками галузевих аналітиків із платформи «Наші Гроші», ринкова вартість подібного масиву з готовою інфраструктурою перевищує сотні мільйонів гривень. Проте Київрада віддала її без жодного аукціону.
Формальним приводом стала благородна мета — запевняли, що КП «Спецжитлофонд» під керівництвом Володимира Шарія будуватиме пільгове житло за програмою для учасників АТО.
Це класична маніпуляція.
Коли земля опинилася в потрібних руках, КП «Спецжитлофонд» миттєво відсунулося в бік і передало функції замовника приватній компанії — ТОВ «Будівельне підприємство “Буд-Моноліт”». Загальний кошторис проєкту сягнув 2,94 мільярда гривень. Замість декількох затишних будинків для захисників на паперах з’явився монструозний житловий масив на 3500 квартир. Подібні практики урбанізації суперечать рекомендаціям Європейського агентства з довкілля (EEA) щодо збереження зелених зон у мегаполісах для запобігання ефекту «міського теплового острова». Проте в Києві екологічні стандарти розбиваються об банальну жадібність.
Неіснуючі фірми, спільні директори та тіньовий бек-офіс
Хто ж стоїть за компанією «Буд-Моноліт», якій комунальники без торгів подарували долю масштабного девелопменту? Якщо підняти реєстраційні дані через Opendatabot, нитки одразу ведуть до так званого бек-офісу Дениса Комарницького, якого правоохоронці роками називають головним смотрящим за будівництвом у столиці.
Директором і співвласником «Буд-Моноліту» є Андрій Чихун.
Ця ж людина одночасно керує ТОВ «Міськбудальянс». Саме ця фірма сумнозвісно відома зведенням ЖК Park Life у захисній та зсувонебезпечній зоні Солом’янського ландшафтного парку на вулиці Генерала Шаповала. Другий засновник «Буд-Моноліту» — Ігор Софтенко, який паралельно очолює ТОВ «Скайбуд Груп». Останнє є улюбленим підрядником столичних КП, що заборгувало місту понад 21,8 мільйона гривень невикористаного авансу на зведенні ЖК Forest і спокійно продовжує отримувати нові контракти.
Один і той самий пул менеджерів та засновників кочує з одного скандального будівництва на інше. Це свідчить про монополізацію ринку вузьким колом афілійованих осіб, де комунальні підприємства слугують лише ширмою для оформлення потрібних паперів.
Труба за пів мільярда, яка знищує вікові дуби
Будівництво будь-якого житлового масиву вимагає величезних потужностей теплопостачання. І тут міська система спрацювала дивовижно злагоджено. КП «Київтеплоенерго» замовляє будівництво підземної теплотраси від котельні «Теремки» до ТЕЦ-5 за 540 мільйонів гривень.
Переможцем тендеру стає ТОВ «ІБК “Атмосфера Менеджмент”».
У фірми статутний капітал усього 30 тисяч гривень, у штаті три людини, а за місяць до угоди вона раптово змінила власників і «переїхала» до Харкова.
Але найцікавіше — це трасування. Початковий проєкт 2023 року передбачав прокладання труби під проїжджою частиною вулиці Теремківської, як і вимагав Генеральний план міста. Ніякі дерева нищити не планувалося. Однак згодом маршрут раптово коригують і повертають прямо в лісопаркову зону між вулицями Жулянською та Чабанівською.
Акт обстеження вражає: під ніж пускають 662 дерева та 70 кущів. Згідно з Державними будівельними нормами, висаджувати нові дерева над теплотрасою заборонено. Тобто просіку розчищають назавжди. Завдяки цій бюджетній маніпуляції приватний забудовник отримує готову тепломагістраль безпосередньо біля своєї ділянки, зекономивши власні десятки мільйонів гривень за рахунок киян. Попутно ця ж труба закриває потреби сусідніх комерційних ЖК Respublika та ЖК Senat.
Великі родинні зв’язки та вибіркова сліпота антикорупціонерів
Як така масштабна схема могла пройти повз увагу контролюючих та антикорупційних органів? Відповідь ховається у часових збігах та кадрових переплетеннях.
Дозвіл на виконання будівельних робіт для житлового комплексу на Теремках видала Державна інспекція архітектури та містобудування України у 2022 році. На той момент ДІАМ очолював Семен Кривонос. Згодом, у березні 2023 року, Кривонос обійняв посаду директора Національного антикорупційного бюро України.
Вийшла дивна ситуація: орган, покликаний долати корупцію в містобудуванні, благословляє висотну забудову на 9 гектарах виведеного з комунальної власності лісу, а пізніше його очільник очолює головне антикорупційне відомство країни.
У лютому 2025 року НАБУ і САП провели гучну спецоперацію «Чисте місто». Суспільству відзвітували про викриття злочинної організації Дениса Комарницького, яка провозила так звані «туалетні схеми» — коли під вбиральні чи сараї скуповувалися сотні квадратних метрів землі. Підозри отримали заступник голови КМДА Петро Оленич та голова земельної комісії Михайло Терентьєв.
Проте сам Комарницький дивовижним чином виїхав до Відня, а НАБУ оголосило його в міжнародний розшук лише через місяць. Більше того, розслідуючи справи щодо ділянок у кілька соток із збитками у 11,6 мільйона гривень, правоохоронці довгий час «не помічали» схему на Теремках із 9 гектрами лісу та кошторисом у майже 3 мільярди.
Картину доповнює родинний фактор. Дружина директора НАБУ Семена Кривоноса та дружина голови Київської обласної державної адміністрації Тимура Ткаченка — рідні сестри. Ткаченко робив кар’єру в структурі КМДА, очолював Департамент міського благоустрою, керував Київською міською військовою адміністрацією, а згодом очолив Київську ОДА.
Наявність таких родинних зв’язків між очільником антикорупційного органу та топпосадовцем виконавчої влади столиці й області створює очевидний конфлікт інтересів. Коли важелі розслідувань і важелі місцевого адміністрування перетинаються за сімейним столом, вибірковість антикорупційних розслідувань перестає здаватися випадковістю. Лісопарк на Теремках продовжує знищуватися, а кияни замість зеленої зони отримують чергові бетонні джунглі з перевантаженою інфраструктурою.